Влад Троїцький: "На ГогольFest приїде опозиційний театр із Росії"

0
162

Влад Троїцький: "На ГогольFest приїде опозиційний театр із Росії"

 

 

Наступного тижня, 17 вересня, розпочне розбіг ГогольFest-2015, який об’єднає представників сучасного мистецтва з багатьох країн (у їх числі Франція, Швейцарія, Литва, Росія, Австрія). За задумом, фестиваль мав розгорнутися на території кіностудії ім. О.Довженка, але кінематографісти перед фестивальною спільнотою зачинили залізні ворота. Тепер нова територія — ВДНГ (Національний комплекс «Експоцентр України»). Ідеолог та організатор ГогольFest — Влад Троїцький — провів для DT.UA екскурсію по ВДНГ і головних подіях фесту.

— Владе, новий простір передбачає нові завдання й нові труднощі. Це стосується як окремого спектаклю, так і масштабного фестивалю. У нашому випадку, на які труднощі ви наразилися, взявшись за реалізацію проекту саме на ВДНГ — такій величезній території? 

— Так, справді, труднощі є: насамперед — це територія, яка потребує більше ресурсів, щоб її освоїти належним чином. Загалом — 14 павільйонів. І треба мобілізувати ресурс, аби все було достойно, професійно. Тим більше що терміни стислі, та й фінансування як такого реально немає. 

З іншого боку, для нас — це виклик, і він неймовірно мобілізує. Адже нинішнього року головне гасло фестивалю — «Дегустуй завтра вже сьогодні!». Відвідавши фестиваль, глядач повинен усвідомити, якою може бути Україна, якщо не будемо інфантильні, а цілком відповідатимемо за своє життя самі. 

— Як гадаєте, чи всі фестивальні проекти на ВДНГ будуть повноцінними (в художньому сенсі), з урахуванням специфіки окремих павільйонів? 

— Є проблеми з акустикою. Адже павільйони ВДНГ не передбачають перформативного мистецтва. Це загальний термін, яким позначають театральні й музичні види мистецтв. Це «живі» мистецтва (which happens live) — вони розгортаються на сцені, в реальному житті, в реальному часі. 

Наразі працюємо з інженерами зі звуку, щоб зробити акустику нормального рівня. Адже те, що є тепер, — це якась «храмова акустика». Але будуть і спеціальні проекти, які цю ваду перетворять на перевагу. Ми, в принципі, звичні до формату site-specific. Тобто вміємо адаптувати наше мистецтво під доступний нам простір. Сам термін site-specific виник ще у 1980-ті, але став широко застосовуватися в «нульові». Багато світових режисерів дедалі активніше шукають альтернативні, нетеатральні простори. 

На відміну від чорної коробки сцени, у цих місць свій настрій і своя пам’ять. Вони зберігають у собі всілякі історії — і спектаклі знаходять способи їх оживити. 

Не дивно, що, згідно з цим напрямом театру — site-specific, — місце визначає «все». І постановка буквально «виростає» з мікроклімату певного місця. Тим часом міське середовище Києва пропонує багато неосвоєних майданчиків. І один із них — павільйони ВДНГ. 

При цьому завдання site-specific — зруйнувати звичне уявлення про театр. Тут публіка не просто спостерігає за тим, що відбувається. Вона неминуче потрапляє в епіцентр подій і стає частиною спектаклю. 

Місце диктує правила поведінки, з якими учасники повинні погодитися і беззастережно їх дотримуватись. Тобто ми використовуємо переваги місця, а не боремося з ним. 

Думаю, і учасники фестивалю, і глядачі це оцінять.

— Якщо розставляти головні акценти мультикультурного фестивалю, то на які події порадите звернути увагу — і театралам, і «простим» глядачам? 

— Цього року, як ніколи, в нас практично кожна програма — самоцінна. Заходи відбуватимуться упродовж 11 днів на 14 локаціях. ГогольFest презентує різні напрями, серед яких: театр, кіно, академічна музика, візуальне мистецтво, перформанс, альтернативна музика, fashion art, дитяча програма, танець, література, еко-арт і освітня програма. 

Координатор театральної програми — драматург Наталія Ворожбит. Першого ж дня фесту відбудеться музично-театральне дійство «Мистецтво війни» у моїй постановці, яка влітку була презентована в Одесі. Актори «ДАХу» під музику Баха і Генделя розіграють легендарний китайський трактат про війну під акомпанемент знаменитого українського піаніста Олексія Ботвінова. 

Влад Троїцький: "На ГогольFest приїде опозиційний театр із Росії"

Спеціально для ГогольFest спільно з російсько-американським диригентом Дмитром Яблонським готуємо ще одну прем’єру — «Мистецтво миру». Це теж синтетичний проект.

Плануються різні «мікси» мистецтв. Митці медіа-арту, формат нового цирку, хореографія і драматичне мистецтво. Наприклад, чарівний балет компанії Дениса Матвієнка Stabat Mater, прем’єра якого відбулася в Палаці «Україна». …У нас музику Джованні Перголезі (до цього балету) гратиме оркестр «Київські солісти». А вокальну партію виконає зірка опери «Коріолан» Мар’яна Головко. Це унікальна подія, яку не можна пропустити. 

Великий акцент — і на дитячій програмі. Її куратор — Ірина Запольська. Якщо раніше було так: мовляв,
«і діти можуть щось побачити», то тепер виділили цілий корпус для дитячої програми… 

Також у рамках ГогольFest — фестиваль музики, на якому буде представлено багато трендів. Виділено дві локації для альтернативної музики, причому одна — в підземеллі, там є недобудований корпус, а друга — у 19-му павільйоні. 

— З урахуванням нинішніх складнощів із РФ (агресія, війна), чи буде представлене на ГогольFest російське сучасне мистецтво? 

— Так, буде. В афіші — два театри з Росії. З Москви — опозиційний документальний Театр.Doc. Вони — наші друзі, вільні чесні люди. Із Санкт-Петербурга приїде актуальний спектакль — «Життя за царя» у постановці режисера Джуліано Ді Капуа. Цей спектакль — реакція на події на Болотній, він отримав «Золоту маску» як найкращий спектакль малої форми.

— Після неприємної історії, коли фестиваль не пустили на кіностудію ім. Олександра Довженка, з боку Мінкульту або дирекції самої студії опісля не було спроб «зробити крок назад»? 

— Мінкульт у цьому плані зробив усе можливе. Але багато державних інституцій (у тому числі й кіностудії) — це держава в державі. Кіностудія Довженка не хотіла приймати в себе фестиваль, і чомусь у моїй особі вони знайшли ворога. Сам міністр сказав, що не може гарантувати, що в певний момент кіностудія не відмовить нам… Тобто всі домовленості з кіностудією Довженка можуть бути досить хиткими. 

Та й взагалі, вся наша система управління культурою вкрай неефективна, інертна, не передбачає інноваційних форм. Немає достатнього фінансування, повільно приймаються важливі рішення. Зараз Мінкульт обіцяє на проведення фестивалю 250 тис. грн. Щоб ви розуміли, це мізерна частина фестивального бюджету. Решта коштів — надія на глядача. 

Якщо людям це «треба», і вони не просто споживачі, а відповідальні громадяни, — тоді й виникає важливе відчуття сучасної України, яке відображене (у даному разі) в сучасному мистецтві… 

Ось скажіть, у чому відмінність Києва від Будапешта або Берліна? Формально — це схожі міста. І там, і тут їздять дорогі машини, люди пристойно одягнені. Тобто в нас ніякого вираженого трешу немає. Але коли починаєш аналізувати, то розумієш, що головна відмінність — наявність у тому ж таки Будапешті безлічі культурних подій міжнародного рівня. У нас ця кількість у десятки разів менша. А ці ж події фактично формують свідомість. Це як голосування за завтрашній день — тільки стосовно культури України. Ще раз нагадаю гасло фестивалю: «Дегустуй завтра вже сьогодні!».

Источник.