"Культура" в горлі

"Культура" в горлі

 

Доля української «Культури» навіває тривогу. Тим, хто дивиться телеканал (хай це й не «частка» «Інтера»). І тим, хто бажає йому якісного оновлення. На поточному етапі, у броунівському русі створення «Суспільного ТБ»,  канал очікує  невизначеність. Це — в  кращому разі. У гіршому — його плавне розмивання в ефірі або навіть знищення. 

Останнім часом стали популярними громадські петиції громадян на сайті президента України. До Петра Олексійовича звертаються з різними проблемами. Скажімо, петиція про «дозвіл» зброї в певних умовах — побила рекорди народних автографів і рейтинги переглядів. Це, очевидно, свідчить, що наші громадяни або дуже  хочуть захищатися, або дуже  хочуть нападати. 

А ось, наприклад, інша петиція, адресована президентові, — про збереження українського телеканалу «Культура» — «самотній голос людини», як назвав колись свій фільм О.Сокуров. 

Масам не до «культури». Вона знову — за залишковим принципом. 

Зброя і Культура (у вигляді телеканалу) — два непорівнянних об’єкти на шальках терезів масової свідомості. Якщо суспільство у стані хронічного стресу і перманентної війни (інформаційної в тому числі), то, судячи з переможних петицій, у багатьох  таки тягнеться рука до пістолета…

Тим часом  Культура, про що відомо читачам нашої газети, зброя — не менша, а більша. Оскільки передбачає гуманну перемогу без єдиного пострілу. І, на відміну від В.Черчилля (нескінченно в нас цитованого), такого пріоритету культури, на жаль, не усвідомлюють багато-багато місцевих політиків, державників, інших промивачів мізків. 

Така  преамбула прямо й опосередковано стосується  проблеми конкретного каналу. Тобто телерадіокомпанії, в якої можуть бути критики, аналітики. Можна сперечатися про її контент. І абсолютно  не потрібно сперечатися про її трагічне технологічне оснащення. (На власному скромному досвіді можу підтвердити, що такими  камерами знімали ще «Голубые огоньки» часів розквіту Тарапуньки і Штепселя). 

Проте незаперечним  аргументом для всіх притомних  громадян має бути одне: українську «Культуру» — у вигляді каналу (з оновленням потенціалу) — зберегти необхідно. Оскільки йдеться не про конкретну «частоту», а й про іміджеву складову держави, яка декларує пріоритет гуманітарних цінностей. 

Обиватель краще за мене знає, що сукупний телеконтент зараз наповнений: агітаторами, фріками, серіалами, трагічними документальними кадрами. І лише мізерний відсоток у цьому телерепертуарі співвідносний із тим, що й заведено  вважати «культурою». 

Якщо хтось наївно вважає, що пригоди В.Зеленського у вигляді шоу й телекіно, — це «культура на ТБ», він воістину наївний. Це — мас-культ, шоу-бізнес. Спеціальна ніша медійного продукту, який, згідно з філософом М.Бахтіним, більше відноситься до території «низу». Того, що нижче пояса. А «верх», тобто духовне й інтелектуальне начало, — наприклад,  музика В.Сильвестрова або М.Скорика, опери М.Лисенка або фільми С.Параджанова. 

Тобто культура — вони, а не «це». 

Втрачаючи «Культуру» (у вигляді каналу та суспільної медійної платформи), самі діячі культури втрачають майданчик, звідки в цей час іще можна артикулювати послання про прекрасне та спогади про минуле. 

У цьому плані мене лякає ліниве  мовчання більшої частини «тераріуму однодумців», наших культурних ватажків і важливих авторитетів. Які першими мали б піднятися  на захист своєї території, не дозволяючи перекроювати, відчужувати. (Як завжди,  сміливість культурної  спільноти  проявляється лише тоді, коли їй  цю сміливість дозволяють…) 

Задовго «до» теперішнього переділу  місце «Культури» — доля сироти, що шкребеться в двері: пустіть, а то задубію! Три роки тому Кабмін затвердив концепцію розвитку телекомпанії, але бюджетних коштів не передбачив ані на 2013-й, ані на наступні роки. Питання ліцензії на цифрове ефірне мовлення «Культури» — відкрите питання, оскільки це проблема коштів та корпоративних ігор. Далеко не всі кабельні оператори відкриті навстіж «Культурі», бо  заробляють на комерції. (На Сильвестрові багато не заробиш…) Якщо у «Волю-Кабель» українська «Культура» ще пробралася  якимось загадковим чином, то, наприклад, «Ланет» (заявляю як очевидець) вочевидь  не стурбований розвитком духовності. 

Чи це палиці в колеса? Недоробки  менеджменту чи  непереконливість контенту? Причини різні. Але наслідок один: культура — не правило, а метафізичний виняток у телевізійному просторі України. 

Народження цього каналу пов’язане з часами відносної безтурботності, яка символізує епоху Л.Кучми: він же й дав зелене світло «Культурі». Правда, канал цей — поза рекламним ринком — виявився не застрахованим від бідності та безгрошів’я. Попри гумористичні зарплати й печерне технічне оснащення,  тут усе-таки виконували важливі суспільні та культурні функції. Тобто: фіксували і зберігали хоча б окремі епізоди культурного життя України, важливих художніх подій у третьому тисячолітті. 

Певна річ, «Культурі» давно необхідне іміджеве оновлення, їй необхідні спритні культрегери-спікери, яким пальця в рот  не клади.

І все-таки одна з найважливіших функцій — «зупинити мить» (фіксувати концертні, театральні, інші художні процеси) — зберігалася, виконувалася. 

Миттєвості  культури — як талий сніг. Сьогодні є, завтра — немає. На 13-му році існування «Культура» сама стає талим снігом. 

Найважливіший кут проблеми: канал можуть зробити «шагреневою шкірою» у структурі майбутнього «Суспільного ТБ». 

Як відомо, Держкомтелерадіо наполягає на створенні другого окремого культурного просвітницького телеканалу «Суспільного телемовлення» як рівноцінного суспільного мовника (це передбачає й Закон України «Про суспільне телебачення і радіомовлення України»). 

Нині  НТКУ осяяла  ідея — перевести «Культуру» зі статусу самостійного гравця в стан залежного творчо-виробничого об’єднання. 

У Держкомтелерадіо вважають, що така  процедура — небезпечна і згубна. Управління, концепція, контент — усе це передбачатиме  залишковий принцип у системі «Суспільного». 

Якщо простіше: культура (вже без назви) буде розмита й деструктурована. Вона виявиться допоміжним ресурсом, втративши цілісність та  автономність. 

Якщо зовсім просто, місце «Культурі» у системі «Суспільного» в перспективі може бути відведене або глупої ночі, або вдосвіта. Оскільки головний час — відразу на двох телеканалах майбутнього «Суспільного» — з тих чи інших причин завжди буде відданий ситуативним суспільно-політичним потребам. Вибори — нескінченні. Але культура — вічна. 

В історії потенційної дискримінації прав культури на місце в ефірі є багато чого, невідомого нам. Тут, за деякими версіями, питання перерозподілу коштів, внутрікорпоративні концептуальні комбінації. Доводилося чути, наприклад, що в структурі майбутнього «Суспільного» може з’явитися (як аналог «Культурі») — щось загадкове під  назвою «Рефлексія». У такому разі, впевнений,   наставником, керівником і виробником майбутнього контенту повинен  стати  тільки Л.Черновецький: справжній професіонал у сфері суспільних рефлексій. 

А коли  без жартів, є підозра, що в телесоціумі багатьох попросту лякає саме це слово. Культура. У назві каналу. У напрямі людської діяльності. У стратегічному мисленні держави.

Свинцева мерзота  життя –  чи загадкові варіації Шопена? Така дилема перелякає на смерть будь-якого теленачальника, що  звик  бадьорити рейтинг, а не слухати симфонії. 

Однак держава зобов’язана остуджувати  запал, заспокоювати переляк і приструнювати цинізм стосовно справжніх цінностей. Держава (або держатель  акцій) і культурна спільнота (для якої, зокрема, створюється «Суспільне») зобов’язані стати шеренгою на підтримку культури (у різних її проявах, у тому числі й телевізійному). Культури в назві каналу не тільки не слід лякатися, її треба  утверджувати й насаджувати. Бо ніхто, крім неї (у вигляді духовної зброї), не подолає свинцеву мерзоту  життя. 

***

На запитання DT.UA відповів генеральний директор «UA: Перший» Зураб АЛАСАНІЯ.

— Яке майбутнє чекає на канал «Культура» — в контексті процесу створення «Суспільного ТБ»? Збереже канал творчі й  технологічні ресурси, особливий художній статус, чи, навпаки, на нього чекає  ліквідація під маркою «творчо-виробничого об’єднання»? 

— Ні, телеканал «Культура» не збереже свої  творчі й технологічні ресурси, свій особливий художній статус  на тому рівні, на якому вони тепер. Застарілі технологічні ресурси, яких до того ж мало. Стійкий кадровий ресурс, який не оновлюється через надто низькі зарплати. «Особливий художній статус», відомий дуже вузькому колу шанувальників. На телеканал «Культура» чекає  не збереження, а розвиток. І не можу не додати: телеканал «Культура» кілька днів тому зареєстрований як центральний філіал Національної телекомпанії України, а не як ТПО НТКУ. Як і інші телерадіокомпанії по Україні, які всі стають частиною «Суспільного мовника». Ми маємо зрозуміти, нарешті, що настав час перестати піклуватися про своє персональне місце під сонцем і починати разом робити одну спільну справу.

— Шлях змін на каналі «Культура», який імпонує вам особисто, — ліквідація чи реорганізація? 

— Жодного значення не мають мої «особисті уподобання» — це справа юридично точних, безпомилкових підходів до організації. Люди, котрі не розбираються в проблемі, — зразу панікують на слово «ліквідація», а воно суто  юридичне, й голлівудсько-вбивчого відтінку тут немає. Але  й це не важливо: ліквідація всіх 32 підприємств у їхньому нинішньому стані неможлива. Для прикладу наведу тільки одну з мільйона проблем: законні виплати компенсацій звільненим. Отож: тільки   плата за невикористані відпустки збанкрутує компанію миттю. Тому що їх нагромадилося… 400 років. Так, це не помилка — 400 років відпусток для 8380 працівників у
32 компаніях, які об’єднуються. Як таке  сталося? Я не маю звички скаржитися на «попередників». 

— З яких причин, якщо це вам відомо, саботується процес переходу на «цифру» саме «Культури», а також ігнорується присутність державного каналу в різних кабельних мережах України? 

— Мені, як журналістові, не подобається оцінне судження, яке містить запитання і яке примушує мене відповідати в контексті «саботажу». По-перше, канал не є цифровим і не може мовити  в «цифрі», бо його технічне обладнання цього не дозволяє. Тому слід  уточнити: запитання стосується отримання цифрової частоти, а не формату мовлення. По-друге, отримання  частоти так чи інакше потребує  участі в конкурсі, якого Нацрада не проводила, оскільки  на ринку немає вільних частот. Деякі частоти можуть звільнитися — внаслідок судових справ, які ще не завершені. Дочекаємося й законно отримаємо  — не сумніваюся. А ось прямо зараз фінансове навантаження за «цифру» було б убивче для телеканалу: поцікавтеся ціною цифрового мовлення в «Зеонбуду». По кабельних мережах: це не справа когось із такого середовища в питанні, хто «саботує», — це справа маркетингового відділу компанії. Нормальна робота будь-якого телеканалу, який роками невтомно працює з кожним окремим провайдером, не розраховуючи потрапити в «соцпакет» і, взагалі, не очікуючи нічого «соц». 

— Що можна сказати про бюджет, який щорічно передбачається на «Культуру»? 

— Бюджетний проект на наступний рік — упевнений,   вам це відомо, — ще не прийнятий Міністерством фінансів і не затверджений Радою. До того ж — дивна річ — усі ці жорстокі   бійки навколо бюджету з тріском розбиваються об реальність «у рамках наявних коштів». Тобто можеш що завгодно собі запланувати, а також узгодити, але не факт, що отримаєш законні кошти. Наші розрахунки містять і оновлення обладнання, і модернізацію технологічних ланок (знову ж –  для всіх компаній, які входять у «Суспільне мовлення»). Але дай Боже  щоб ми отримали  бюджет хоча б у тих  обсягах, які були на цей рік. 

— Що, на ваш погляд, має робити суспільство, аби  відстоювати пріоритети культурного просвітницького  ТБ, яке поступово зникає з телевізійного простору? 

— Не знаю, що й кого ви позначаєте «суспільством», але всім нам, якщо ми й себе до нього зараховуємо, треба  насамперед  працювати над собою. Канал треба «відстоювати» від самих себе, тому що ми втратили традиції і звички дивитися такі канали. Втратили. Так, на телеканалі «Культура» є  що поліпшувати. Але навіть найкращі у світі культурні канали поступово і безперервно втрачають глядача. Тому не треба «відстоювати» те, що на фіг нікому не потрібне, — треба робити так, аби культура знову стала затребуваною. Це і є завдання «Суспільного мовника».

P.S. Проблемі майбутнього «Культури» у структурі «Суспільного ТБ» буде присвячене найближче засідання Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України. 

Источник.